Психологія “жертви” на міжнародній арені

Зверніть на нас увагу!" або як заохочення поведінки "жертви" може перетворитися на загрозу глобального масштабу?


3
18 shares, 3 points

1. Психологія “жертви”

        Усі люблять відчувати себе потрібними, значущими. Це бажання разом з сексуальним потягом –  два ключові інстинкти,які програмують нашу щоденну поведінку. (Д.Карнегі)

Почуватися потрібним чи значущим можна у різний спосіб, але в осноному все зводиться до привернення до себе уваги, щоб тебе помітили. Потреба у цьому відчутті настільки сильна, що іноді заставляє людей робити найбожевільніші вчинки, проте все залежить від середовища.

Якщо твоє оточення – “позитивне”, то для привернення до себе уваги, людині потрібно зосередитися на самовдосконаленні та досягнення певних цілей, які оцінить це середовище. Так, навчаючись серед розумників для привернення їхньої уваги ти можеш здати підсумкові екзамени на відмінно чи отримати близький до ідеального бал TOEFL/IELTS. У той же час, ці твої досягнення мало важитимуть в очах компанії спортсменів. Щоб стати для них особою, вартою уваги, не зашкодило б виграти якесь змагання чи знайти спонсорів для проведення літніх зборів.

       Хочу, щоб на мене звернули увагу… 

Проте іноді, ми потрапляємо у середовище, де наші досягнення – “позитивний тип поведінки” не несуть жодного значення. Щоб ми не робили, яких би висот не досягали це просто doesn’t matter. Натомість, якщо ми в щось вляпаємося (проблеми з наркотиками/алкоголем/програєм значну суму грошей) чи  себе погано почуватимемо на нас одразу почнуть звертати увагу. Ми будемо “нещасними жертвами” в очах цього оточення, проте нас це повністю задовольнятиме, адже ми будемо важливим для цих людей. Погане самопочуття може стати запорукою того, що нас постійно навідуватимуть наші близькі та друзі. Знову ж таки ми будемо значущими і така поведінка нашого оточення щодо нас сприятиме закріпленню у нас цього “негативного типу поведінки”/поведінки “жертви”.

Цей шаблон поведінки може так сильно закріпитися у нас, що ми на підсвідомому рівні хотітимемо бути хворими та нещасними. Медицина знає чимало випадків, коли абсолютно здорові люди ставали істерично хворими (істерично – в психогенному сенсі). Так, одна жінка у Великій Британії в 90-х страждала на істеричну сліпоту без жодних медичних на це підстав. Усе, як виявилося згодом за допомогою гіпнотерапії, було у її голові. Її сліпота стала її значущістю. Її, самотню жінку старшого віку, почали відвідувати родичі та друзі. Вона більше не була самотньою.

2. Міжнародна арена

Як бачимо, ми самі часто того не розуміючи, можемо підтримувати і навіть заохочувати поведінку “жертви” і, що важливо, це відбувається не лише на особистісному мікрорівні. Такий тип поведінки при наявності неефективних стимулів переріс і на рівень поведінки індивідів в економіці певної країни та навіть самих країн на міжнародній арені.

Так, допомога з безробіття може стати одним з неефективних стимулів, що часто можна спостерігати у розвинених країнах. Нічого не робити й отримувати певну суму, яка може непогано тебе забезпечити, бути своєрідною нещасною людиною, яка не може знайти роботу (принаймі офіційно) – чому б ні? Для чого працювати у такому разі? (Це не виключає можливості особи паралельно шукати якісь види заробітку у тіні). Звісно, зараз ця сума у більшості країн не дозволяє нормального рівня життя і отримувати ти можеш її не довше певного проміжку часу. Проте, декілька десятків років тому ця проблема була доволі суттєвою.

На глобальному рівні ця проблема ще суттєвіша. Погляньмо на Україну. Це типова поведінка “жертви” на міжнародній арені. Звернути на себе увагу значними успіхами в економіці, як Китай, ми не можемо, тому обираємо другий варіант поведінки. Ми нещасна, бідна країна, якій постійно бракує грошей. Допоможіть нам, будь ласка! Ми любимо бути в центрі уваги, і як країна усі роки своєї незалежної історії, за незначним винятком, потрапляємо на шпальти світових ЗМІ саме завдяки своїм проблемам, а не успіхам     . 

        Газові війни з Росією, політична нестабільність, корупційні скандали, розгони й розстріли Майдану, Мінські домовленості, конфлікти в Азовському морі та Придністров’ї, постійні кредити в МВФ, прохання санкцій, скандали та розшуки олігархів – таким чином ми привертаємо до себе увагу світу?

У такому разі Україна поводиться як класична “жертва”, а світова громадськість заохочує нас продовжувати таку поведінку, висвітлюючи ці події широкому загалу…

І наша країна далеко не єдина в світі, яка так поводиться. Північна Корея, зокрема її ядерні програми, країни Близького Сходу, Венесуела, Бразилія схожим чином стараються повернути всевидяче око світу на свою територію. Така своєрідна боротьба “у кого гірше?” може мати значні негативні наслідки для світової економіки та розстановки сил на міжнародній арені. Не бачачи бажаної реакції сильних країн на свої проблеми, країни-“жертви” можуть спеціально поглиблювати свої проблеми і загострювати наявні конфлікти для привернення уваги, а це явно не призведе до жодних позитивних результатів. Ці країни можуть не бачити стимулів для проведення якихось реформ чи дій щодо покращення наявних ситуацій через певний підсвідомий страх перестати бути в центрі уваги. Вони привикли до того, що їм помагають, їх рятують і вибиратися самостійно з того болота, де вони часто знаходяться аж ніяк не потрібно. Можливо взагалі це болото варто лише “копати вглиб”…


Сподобалось? Поділіться з друзями!

3
18 shares, 3 points

Яка ваша реакція?

lol lol
0
lol
love love
0
love
wow wow
0
wow
angry angry
0
angry

Master

0 Comments

Виберіть Формат
Історія
Форматований текст з посиланнями та візуалізацією
Голосування
Голосування для прийняття рішень або визначення думок
Список
The Classic Internet Listicles
Відео
Youtube, Vimeo або Vine відео