Конюшина, черепи і самба: найвідоміші історичні паради світу

Традиція цих парадів вийшла далеко за межі однієї країни, а їх історія налічує не одне століття


4
33 shares, 4 points

Національні паради – особлива характеристика культури. Це – суміш усього священного, урочистого, прекрасного, що хоче показати народ усьому світові. Мабуть, найунікальнішими є паради в Ірландії, Мексиці та Бразилії

Ірландські паради відбуваються 17 травня – в день, присв‘ячений  Святому Патріку, який, за повір'ями, приніс християнство на ірландські землі. З часом свято стало національним днем Ірландії, яке святкується по всьому світу. Головне під час парадів цього дня – щоб усе було в зеленому кольорі та з листочками конюшини. Чому? Жителі Ірландії вірять, що Св. Патрік за допомогою листочків пояснював походження Святої трійці. Навіть існує  церковний гімн, в якому розповідається, що святий Патрік за допомогою трилисника перервав язичницький ритуал, який відбувався в селищі Тара. Ірландські паради давно вийшли за межі самої Ірландії і втратили там релігійний контекст: цілі процесії організовуються у США, де навіть річки спеціальними кольорами можуть перефарбувати у зелений колір. 

У Мексиці національні паради відбуваються восени, 1 листопада. Це – День мертвих,  Dia de los Muertos, своєрідна візитна картка мексиканської культури, що вирізняє її серед інших. Мексиканці розмальовують обличчя і провадять процесії із скелетами та черепами, що мають глибоке релігійне значення – зв'язок із предками. Мексиканці розцінюють цей день як можливість знову побачитися із родичами, які, за повір‘ями, цього дня повертаються на землю. До парадів починають готуватися аж за місяць. Цікаво, що це свято збереглося ще з часів ацтеків та майя – воно пов'язано із культом мертвих у древніх індіанських племен. З насильницьким насадженням католицизму після іспанського завоювання традиція не зникла, лише дещо змінилася. Раніше паради супроводжувалися кривавими жертвоприношеннями, нині ж – месами; череп, хоч і лишився одним з ключових символів, поступився католицькому хресту. Нині ж День мертвих — це скоріше любов до близьких, радість духовної зустрічі з покійними, їх шанування. В Dia de los Muertos смерть — це те, що потрібно відзначати, а не боятися.

Про бразильські паради знають всі, хоча не всім відомо про спеціальний час для них – у лютому, перед початком Великого посту, аже під час нього вже не можна буде влаштовувати гучних забав. Традиційно карнавал у Бразилії починається з "офіційної частини" – символічної передачі ключів від міста мером "королю карнавалу". На чотири дні він стає повноправним хазяїном міста й наділяється правом відавати й скасовувати будь-які закони. Найважлівіше під час карнавалу – парад шкіл самби на "самбодромі" у фантастичних костюмах.

Історія виникнення цього свята тягнеться ще з XVIIст., коли його влаштовували перші африканці, які потрапили  потрапили до Португалії, а звідти – до португальської колонії, Бразилії. Вони привезли з собою звичай одягання масок, чіпляння до перехожих, обсипання їх борошном чи сажею – або навіть чимось смердючим! Перший карнавал відбувся у 1641 році, це були 160 вершників у білих плащах на чолі народної процесії із генерал-губернатором. Але в XIX столітті карнавал "цивілізували" під впливом італійських та французьких зразків, бо… значну роль в організації відігравала італійська дружина місцевого власника готелю. З тих пір європейські персонажі стали частиною бразильського параду – П'єро, Коломбіна (Мальвіна) та Король Момо (веселий Товстун). З часом додалися blocos – святкові групи, вишикувані прямокутником, – cordoes – групи, вишикувані верверчкою, – і corsos – групи, стилізовані під піратів. Початок XX століття доповнило парад прикрашеними автівками.

У 1 928 році у Ріо-де-Жанейро виникає перша школа самби (Deixa Falar). Створена танцівником Ісмаелем Сілвою, вона пізніше перейменовується на Estacio do Sa в честь засновника Ріо-де-Жанейро. З Ріо традиція карнавальних парадів шкіл самби розповсюджується на інші міста, й особливо приживається у Сан-Пауло. Однак не зникає и традиція вуличного карнавалу, в якому можуть брати участь усі, хто забажає. Вона збереглася на північному сході Бразилії, в основному – у містах Ресіфе и Олінда. А от формат змагання додався лише у 1932 році. 

Кожен регіон Бразилії має свій карнавал; в Ріо ж він об'єднує 6 тис. чоловік. Початок – урочисто-блазнівська процесія вулицями міста з Королем Момо – найтовстішим мешканцем міста. У фіналі дійства мер міста символічно вручає Королю і його Принцесі ключі від Ріо. Основа колони – стрій ударних кількістю в 400-600 чоловік. Він здатний оглушити будь-кого, особливо, коли він без перерви тарабанить протягом 45-55 хвилин. Саме стільки триває виступ однієї школи. Кожна школа самби витрачає на виготовлення костюмів, візків і інших декорацій до 40 тонн пресованого паперу, 80 тисяч метрів тканини, 6 тисяч літрів фарби, не враховуючи тонн клею, цвяхів, поліпропілену й протипожежного окислювача! Тому й вважають, що бразильський карнавал – одне з найпомпезніших дійств світу, яке кожен колись повинен побачити на власні очі. 

Автор: Віталій Дембіцький, Наукове товариство студентів-істориків УКУ "Sub Rosa"


Сподобалось? Поділіться з друзями!

4
33 shares, 4 points

Яка ваша реакція?

lol lol
0
lol
love love
0
love
wow wow
1
wow
angry angry
0
angry

Prof

0 Comments

Виберіть Формат
Історія
Форматований текст з посиланнями та візуалізацією
Голосування
Голосування для прийняття рішень або визначення думок
Список
The Classic Internet Listicles
Відео
Youtube, Vimeo або Vine відео