Як утворювалася українська національна ідея на поч. XX століття?

На думку відомого ідеолога того часу І.Лисяка-Рудницького


1
1 point

Націотворення – це досить складний процес та дуже важливий етап історії кожного народу. Особливо коли мова йде про український народ, адже протягом майже усієї історії цей етап перебував у стані очікування аж до 20 століття, коли люди почали усвідомлювати, хто вони такі та хто їх батьки. Саме про процес націотворення і пише історик Іван Лисяк-Рудницький. Його праця побудована на описі України як держави східного типу, тобто такої, що не раз зазнавала революційних вибухів та націоналістичних рухів. 

Як саме історик бачить націєтворчий процес? Він пише, що виникнення модерної української нації можна розуміти як наслідок взаємодії соціальних сил та ідей. Суспільні перетворення, які відбувалися на українських землях упродовж 20 століття, підготували народ для сприйняття національної ідеології, розробленої працею кількох поколінь інтелектуалів. Саме на суспільну думку людей Рудницький акцентує увагу, особливо на тих, хто розпочав першу стадію націотворення – академічну, коли молоді люди, письменники та поети, творять українську мову, пробуджують національну свідомість. 

Вчений пише, що ще на початку 20 століття національний рух мало кого цікавив, особливо він не мав стосунку до селян, які не набралися модерної національної свідомості. Рудницький стверджує, що варто взяти до уваги інші сили, такі як діяльність українських земств, революційних організацій, що принесли свій внесок до становлення модерної України на другому етапі. Вчений згадує Кирило-Методіївське братство, яке на перших етапах свого існування, хоча мало в політичній програмі ідею федералізму, стало платформою для українського руху. Це стало поштовхом до третьої стадії націотворення, а саме політичної, революційної, коли утворювалися політичні партії, що відстоювали українську незалежність. 

Рудницький вказує на те, що творення нації тривало до 1917 року, тобто до революції, після неї почалася доба боротьби за новостворену націю.

Тут не можна не згадати про дилему, яку описує Лисяк-Рудницький, а саме проблему вибору українського народу, що стояла ще в 19 столітті:  між асиміляцією з “всеросійською” нацією та утвердженням власної окремої національної індивідуальності. В той період, коли українці були під пильним наглядом російского уряду, важко було відстоювати українську мову та націю, особливо коли це стосувалося інтелектуалів, які мігрували з України заради кращого життя, яке царська влада так пропагувала. 

І зараз людям важко визначитися до кого вони тяжіють, до якого народу, до якої нації, якою мовою розмовляти, як ставитися одне до одного, як реагувати, що говорити. Це – проблема, яку необхідно вирішувати, починаючи з себе. Зробити вибір – або ти є українцем або ти є іншої національності та не маєш жодного відношення до України. Рудницький зазначає, і робить це дуже слушно, що вже на його час був різний розвиток регіонів, на які були поділені українські землі. Причиною цього є розділеність між різними державами та різною політикою уряду цих держав. В наш час, в час незалежності, коли народ має бути свідомо цілісним та єдиним, ситуація дуже подібна. У кожного регіону своє бачення кращого життя та розвитку, регіони ніби існують окремо одне від одного. 

Зверну увагу на твердження історика що: “Під “українською історією 19 століття” можна розуміти дві різні речі: з одного боку, історію національного руху, з другого історію країни й народу”.  Сам автор пише, що національний рух бере риси козацьких традицій, тобто початки руху могли народитися ще до 19 століття. Так, є великий розрив історичний між козацтвом та новітньою історією, але існує цей зв’язок, з домогою якого, цей рух набув обертів масштабних, адже той факт, що його початки лежали в областях найсильніших козацьких традицій показує, що національний рух хоч і був початий в 19 столітті, але зароджувався задовго до того. Символи й ідеї, що походили з козацької традиції, відіграли важливу ролю ще навіть у роки революції 1917 року – особливо в час гетьманату Скоропадського. 

Період новітньої історії України має величезну особливість. Вибух націотворчого руху, що сприяв самоусвідомленню ідентичності людей та утворенню через довгі роки незалежної держави, показує наскільки свідомість народу може кардинально змінюватися. Націєтворчий процес став моментом усвідомлення українцями існування власної нації та необхідності боротьби в наступні роки. 

Автор: Вікторія Луцик, Наукове товариство студентів-істориків УКУ “Sub Rosa”


Сподобалось? Поділіться з друзями!

1
1 point

Яка ваша реакція?

lol lol
0
lol
love love
0
love
wow wow
0
wow
angry angry
0
angry

Prof

0 Comments

Виберіть Формат
Історія
Форматований текст з посиланнями та візуалізацією
Голосування
Голосування для прийняття рішень або визначення думок
Список
The Classic Internet Listicles
Відео
Youtube, Vimeo або Vine відео