Олексій Ігнатенко про науку, теорію ігор та вибори

Як раціонально проголосувати на виборах.


4
4 points
Олексій Ігнатенко — старший науковий співробітник Інституту програмних систем НАН України. Кандидат фізико-математичних наук (Теоретичні основи інформатики та кібернетики). Досліджує теорію ігор та її вплив на наше життя.

В якому стані на вашу думку українська наука? Вона зараз розвивається?

Це дещо провокаційне питання. Наука є відображенням суспільства та економіки. Вона не існує сама по собі, не може існувати окремо від країни. Тому, увесь цей час стан науки погіршувався, вчені, які могли, виїжджали закордон. Зараз є залишки наукових шкіл, де є закордонні гранти та люди працюють на кілька країн. Це називається подвійна афіліація, коли людина частково працює закордоном, проте з якихось причин не від’їжджає туди назовсім, а залишається в Україні. Її статус не дуже врегульований, з цим є певні проблеми. Дуже мало молоді йде в науку. Можливо розвиток проєктів нового плану може цьому дещо зарадити.

Як зацікавити людей наукою?

Це залежить від конкретної галузі. Бо кожна галузь має свої характеристики. Взагалі, справжня наука —  це дуже цікаво. Якщо ви хімік, ви можете створювати нові матеріали, ви можете досліджувати процеси у нанорозмірі, створювати цікаві структури. Якщо це математика, то це пошук нових ідей. Це складно і не завжди виходить. Це стає знанням всього світу і людства, а воно завжди буде пам’ятати, що отака людина довела такий факт, який до неї був невідомий. Якщо брати комп’ютерні науки то це ще й досить прибутково. Якщо у вас хороша наукова база, скажімо машинне навчання (яке зараз найбільш модне), наука про дані може давати значні кошти. Ці дисципліни, якщо вони використовуються для серйозних речей, вимагають математичного підґрунтя. Тобто ви маєте знати лінійну алгебру, ви маєте розуміти, що таке теорія ймовірностей, як працювати з даними. Це основи, які закладаються на 1-3 курсі серйозного фундаментального університету і потім ви вже можете використовувати це. Багато програмістів беруть готовий код, пристосовують і він працює. Проте, коли треба щось зробити своє, і є якась проблема, яку ще не розглядали, то одразу виникають труднощі, що в них дуже важко розібратися без цієї фундаментальної освіти.

У своєму блозі ви описували системи голосування і те, що жодна система не є досконалою. Що в нас зараз з системою голосування? Чим відрізнятиметься нова, за яку нещодавно проголосував парламент?

Одна з областей, що я досліджую — теорія ігор. Це — математична дисципліна, хоча вона знаходиться на перетині математики, економіки і соціальних наук. Це наука про те як ми ухвалюємо рішення у різних ситуаціях, вона дотична до багатьох областей нашого життя. В тому числі, одні з перших важливих результатів, які можуть бути отримані, підрозділ теорії ігор — теорія систем голосувань. Голосування — це теж в якомусь сенсі гра, тому що є виборці, а в кожного виборця є уподобання. Він вважає, що якщо переможе кандидат А, це буде найкраще для нього або для країни і для нього. Кандидат Б — на другому місці й кандидат С — найгірше, що тільки може бути. Це система уподобань виборця. Відповідно, в нього є стратегія голосування. Він може голосувати за кандидата А, В чи С або взагалі не прийти на голосування. В залежності від того, як кожен ухвалює це рішення, виходить результат. Тут виникають проблеми. По-перше, як агрегувати вподобання багатьох людей: тисяч, десятків тисяч, мільйонів?

Частина вважає, що А краще за В, частина вважає, що В краще за С, а частина, що С краще за А. Виникає цикл, який називається циклом Кондорсе. Що робити в цьому випадку, якщо це приблизно три рівні групи виборців? Хто має бути вибраним? Система голосування це така функція, яка бере ці вподобання і повертає один результат. Тому що, у виборах має бути переможець. Перша проблема — чи існує така функція, які в неї характеристики та коли вона відображає вподобання виборців. Друга проблема — що буде якщо люди будуть голосувати не за того, кого вони вважають найкращим, а скажімо за когось іншого, намагаючись вплинути якимось чином на кінцевий результат.

Жан Антуан Кондорсе

Це можливо для наших двотурових виборів, коли спойлери можуть відбирати голоси у певних кандидатів і тоді вони не потрапляють у другий тур. Ви можете голосувати таким чином, щоб не допустити потрапляння у другий тур сильного кандидата, який буде конкурентом. Це називається стратегічним голосуванням: коли люди голосують не за того, кого вважають найкращим, а щоб забезпечити собі кращий кінцевий результат. Моделі голосування досліджував Кеннет Ерроу, нобелівський лауреат з економіки, і наслідком стала його відома теорема про неможливість.

Кеннет Ерроу

Згідно Теореми Кеннета Ерроу потрібно взяти декілька досить простих вимог до системи голосування. Вимогу оптимальності: коли всі вважають, що А краще за В, то має перемагати А. Умову транзистивності: якщо ми вважаємо, що А краще за В і В краще за С, то й А має бути краще за С. Ще одна важлива властивість, це незалежність від нерелевантних альтернатив, якщо ви вибираєте А, В і С. У першому турі ви викинули С, залишилось А і В і ви вибрали А. Тепер уявіть, що С не було і тоді ви обираєте В. Тобто, відсутність нерелевантної альтернативи вплинула на ваш вибір. Якщо цю властивість додати, то єдине, що задовільняє усі аксіоми — це диктатура. Диктатура — це коли один виборець вирішує, який буде результат. Якщо ми не хочемо диктатури, то тоді ідеальної системи голосування не існує.

В теоремі Ерроу в одної людини один голос. Є системи голосування, де їх кілька. Є такі, де голосування інтервальне. Тобто, кожному кандидату потрібно виставити оцінку по шкалі скажімо від 0 до 100. І потім ці шкали сумуються. Таким чином працює рейтинг на Амазоні. Це вважається досить перспективною системою, якою важко маніпулювати і яка дає хороший результат.

Оцінки на Амазон

Той виборчий кодекс, який прийняли зараз, якщо він набере чинності, мабуть, все-такимає називатись не відкритими списками, як це в пресі пишуть, а “супермажоритарка”. Така дуже сильна мажоритарна модель насправді. Виглядає вона так: у кожної партії є 10 людей, яких вона заводить, якщо набирає достатню кількість голосів сама, а на кожен мажоритарний округ вона висуває до 5 кандидатів, і люди в бюлетені спочатку пишуть номер партії, яку вони хочуть підтримати, тобто уже не галочка, а номер. Уявляєте наскільки це складніше буде. Потім номер кандидата у списку цієї партії, якого ця людина підтримує. Можливо навіть проголосувати за партію і не обирати кандидата взагалі.

Потім всі голоси подані за партію сумуються, якщо партія подолала 5% бар’єр, то починається розподіл місць які вона може отримати. Кількість місць ділиться на кількість голосів у відсотках, які вони отримали, й всі партії, які подолали 5% бар’єр, отримують певне ціле число місць. Після цього кандидати партії в округах сортуються за кількістю відсотків поданих за них голосів. Той, хто отримав максимальну кількість відсотків на окрузі, отримує мандат. Якщо людина перемогла на одному окрузі, але з меншим відсотком, ніж та, що на іншому, тоді мандат отримує та, що на іншому.

По-перше, за новою системою, можна перемогти на окрузі, отримати найбільше голосів і нікуди не потрапити. По-друге, дуже важко зробити округи однаковими. Може так статися, що один округ буде маленьким, а один великим. Очевидно, що в столичних округах буде дуже висока конкуренція, в результаті набрати великий відсоток голосів в конкурентному окрузі дуже складно. В той час, коли в якомусь маленькому сільському окрузі набагато легше зробити це.

Чесно кажучи, я не впевнений, не проводив повний аналіз, але ця система – це ноу-хау, яке ще ніде ніколи не використовувалось, і як воно спрацює дуже складно зрозуміти. Можливо, треба провести тести або моделювання, щоб зрозуміти наскільки ця система буде ефективною. Є підозра, я не можу її поки що обгрунтувати, що ця система буде сприяти навіть більшому підкупу виборців, ніж попередня. Просто тому, що треба буде боротись за кожен голос, бо від відсотка голосів буде залежати проходите ви чи не проходите.

Зараз є дуже багато маніпуляцій та брудні прийоми на виборах. Як з цим боротися?

Я не маю особливого відношення до брудних технологій, не працюю з ними, але так, зараз дуже багато фейків, що розповсюджуються в мережі. Найбільша проблема полягає в тому, що люди починають отримувати інформацію з соцмереж. Соцмережі ще не виробили захисні механізми боротьби з фейками. Тобто, є телебачення і газети, в яких теж трапляються маніпуляції, але все-таки зрозуміло хто відповідає за якість новин. Як мінімум вони перевіряють правдивість, якщо це не якась маніпуляція перед виборами. А в соцмережах, коли ви розповсюджуєте інформацію, ви не знаєте звідки вона взялася, наскільки вона правдива. Немає часу перевіряти. Якщо ж ви не розповсюдите інформацію, а це зробить хтось інший, то ви відчуватимете, що щось пропустили. Фейсбук зробив гейміфікацію, пов’язану з економікою лайків і репостів. Людина і так шукає схвалення своїх дій, а тут пропонується щосекундне схвалення дій. Коли ви бачите стрічку новин, що формується випадковим чином, ви не знаєте звідки ця новина, хто її автор, наскільки вона правдива. Дуже складно критично осмислити ці новини.

Фейк про вченого Роджерса

Я займаюся фейками, і спеціально шукав відомі приклади, які виникали і люди їх поширювали. Навіть у вікіпедії вони є. Потрібно мати за правило перевірку інформації перед її поширенням. Нещодавно була інформація, що харківських студентів порозстрілювали за те, що вони відмовились складати іспит російською мовою в 60-х роках, ще коли Хрущов був. Це відомий фейк, який виник в 90-х, а люди цілком серйозно репостили, тому, що їм вважалось, що це правдиво. Ще є фейк, що з’являється, як правило, на весні, коли загострення хвороб. Поширюють інформацію про американського психолога, який лікував людей і потім його засудили до страти на електричному стільці. У нього був свій метод — він доводив параною до абсурду. Тобто якщо людина думала, що він жираф, він доводив, що він насправді жираф і людина таким чином лікувалась. А фотографія була письменника, який до того взагалі відношення не мав. Ця фотографія з текстом гуляють мережею років 10, якщо не 15, і регулярно люди її репостять. Бо як тільки виникає дуже красива історія, яку хочеться розказати, майже напевне це пошириться.

То як людям попри купу фейків і маніпуляцій обрати за кого голосувати?

Часто, коли людина хоче проголосувати за когось вона не завжди сприймає аргументи. Безвідносно до ситуації. Є два принципи, які бажано мати на увазі. По-перше, регулярне оновлення влади — це добре. Тобто, якщо є нова партія, в якої є шанс пройти в парламент, то непогана ідея голосувати за неї. По-друге, це конкуренція. Дуже небезпечно давати монополію одній людині, партії чи силі. Монополія, як правило, веде до поганих наслідків і в економіці, і в суспільному житті. Тобто якщо є вибір: декілька малих партій чи одна велика, то краще декілька невеликих. Це базові принципи, які можуть допомогти зробити раціональне рішення.


Сподобалось? Поділіться з друзями!

4
4 points

Яка ваша реакція?

lol lol
0
lol
love love
0
love
wow wow
0
wow
angry angry
0
angry
Post It

Prof

0 Comments

Виберіть Формат
Історія
Форматований текст з посиланнями та візуалізацією
Голосування
Голосування для прийняття рішень або визначення думок
Список
The Classic Internet Listicles
Відео
Youtube, Vimeo або Vine відео